Правове регулювання переходу до інформаційного суспільства в Україні

Основні положення формування інформаційного суспільства в Україні затверджені у відповідному Законі України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки". Цей закон визначає основні завдання, цілі, напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні, національну політику та організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства.

Основні стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні зводяться до наступного:

·  прискорення розробки та впровадження новітніх конкуренте спроможних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в усі сфери суспільного життя, зокрема в економіку України і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

·  забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості;

·  розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція із світовою інфраструктурою;

·  державна підтримка нових „електронних” секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо);

·  творення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля;

· збереження культурної спадщини України шляхом її електронного документування;

·  державна підтримка використання новітніх ІКТ засобами масової інформації;

·  використання ІКТ для вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами;

·  досягнення ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного суспільства шляхом децентралізації та підтримки регіональних і місцевих ініціатив;

·  захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту інформації про особу, підтримки демократичних інститутів та мінімізації ризику „інформаційної нерівності”;

·  вдосконалення законодавства з регулювання інформаційних відносин;

·  покращення стану інформаційної безпеки в умовах використання новітніх ІКТ.

·  підвищити національну конкурентоспроможність за рахунок розвитку людського потенціалу, насамперед у високоінтелектуальних сферах праці, а також розширити експортний потенціал ІКТ-індустрїї України;

·  поліпшити життєвий рівень населення завдяки економічному зростанню, забезпеченню прав і свобод .людини, наданню рівного якісного доступу до інформації, освіти, послуг закладів охорони здоров'я та адміністративних послуг органів державної влади та органів місцевого самоврядування, створенню нових робочих місць і розширенню можливостей щодо працевлаштування населення, забезпеченню соціального захисту вразливих верств населення, зокрема людей, що потребують соціальної допомоги та реабілітації;

·  сприяти становленню відкритого демократичного суспільства, яке гарантуватиме дотримання конституційних прав громадян щодо участі у суспільному житті, прийнятті відповідних рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Також перехід до інформаційного суспільства регулюється Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. "Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні". Реалізація Стратегії передбачається у 2013-2020 роках. Ця Стратегія визначає мету, базові принципи, стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні, завдання, спрямовані на їх досягнення, а також основні напрями, етапи і механізм реалізації цієї Стратегії з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей розвитку України в перспективі до 2020 року.

Основні стратегічні цілі розвитку інформаційного суспільства в Україні зводяться до наступного:

В Законі зазначено, що досягнення зазначених цілей дасть змогу:

Для розвитку інформаційного суспільства необхідно застосовувати принципи:

 - рівноправного партнерства державних органів, громадян і бізнесу;

 - прозорості та відкритості діяльності державних органів;

 - гарантованості права на інформацію, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, установлених законом;

 - свободи вираження поглядів і переконань;

 - правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

 - інформаційної безпеки;

 - постійного навчання;

 - підконтрольності та підзвітності державних органів громадськості;

 - сприяння пріоритетному розвитку інформаційно-комунікаційних технологій;

 - чіткого розмежування повноважень і скоординованої взаємодії державних органів;

 - гарантованості повного ресурсного забезпечення національних програм та проектів розвитку інформаційного суспільства.

З метою поширення ідей розвитку інформаційного суспільства та суспільства знань для кожного громадянина держава вживатиме заходів для організації та проведення конференцій, форумів, семінарів, засідань за круглим столом, сприяння залученню засобів масової інформації, використання нових медіа-ресурсів, створення та підтримки інформаційних веб-сайтів, видання буклетів, брошур, книжок, у тому числі на електронних носіях.

Реалізація Стратегії дасть змогу:

 - підвищити національну конкурентоспроможність у результаті розвитку людського потенціалу, насамперед у високоінтелектуальних сферах;

 - підвищити якість життя шляхом забезпечення економічного зростання, надання якісного доступу до послуг у сферах інформації, освіти, науки, охорони здоров’я, урядування та широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій;

 - створити нові робочі місця, розширити можливості населення щодо працевлаштування;

 - підвищити рівень соціального захисту вразливих верств населення, зокрема осіб, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;

 - створити сучасну захищену інформаційну інфраструктуру та забезпечити створення умов для безпечного функціонування національної критичної інфраструктури;

 - сприяти становленню відкритого демократичного суспільства, яке гарантуватиме дотримання конституційних прав громадян щодо участі у суспільному житті, прийнятті відповідних рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Міжнародне регулювання переходу до інформаційного суспільства

Перехід до інформаційного суспільства в економічному та соціально-культурному плані є настільки важливим, що заради цієї мети міжнародна спільнота об'єднується, приймає декларативні документи й активно займається вивченням найкращих можливостей інтеграції менш розвинених країн у зазначені процеси.

Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства

Такий міжнародно-правовий документ як Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства (Окінава, 22 .липня 2000 року) присвячений, головним чином, питанням ефективного використання можливостей цифрових технологій, ліквідації електронно-цифрового розриву в області інформації та знань всередині держав і між ними. „Велика сімка” (Великобританія, Німеччина, Італія, США та ін.), прийнявши зазначену хартію, проголосила основні положення формування та розвитку інформаційного суспільства у різних країнах:

• інформаційно-комунікаційні технології є найбільш важливим фактором, що впливає на формування суспільства XXI сторіччя;
• інформаційно-комунікаційні технології впливають на образ життя людей, їх освіту та роботу, взаємодію держави та громадянського суспільства, стимулюють розвиток світової економіки, дають можливість займатися підприємницькою діяльністю більш ефективно та творчо вирішувати економічні та соціальні проблеми;
• інформаційно-комунікаційні технології дозволяють людині і суспільству ширше використовувати свій потенціал та реалізовувати свої наміри;
• функціонування глобального інформаційного суспільства засноване на стимулюючих розвиток .людини демократичних цінностях (вільний обмін інформацією та знаннями, взаємна терпимість та повага до особливостей інших людей) та ін.

Також в хартії містяться основні чотири розділи: використання можливостей цифрових технологій, подолання електронно-цифрового розриву, сприяння загальній участі країн у розбудові інформаційного суспільства та подальший його розвиток.

Женевська Декларація принципів "Побудова інформаційного суспільства: глобальна задача в новому тисячолітті"

Прийнята ООН 12 грудня 2003 року під час проведення першого етапу Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства Женевська Декларація проголошує спільне прагнення і рішучість побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожний може створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися й обмінюватися ними, даючи змогу окремим особам, громадам і народам повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму сталому розвиткові і підвищуючи якість свого життя на основі цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй і поважаючи в повному обсязі та підтримуючи Загальну декларацію прав людини.

Зазначений документ містить окремі розділи, що присвячені:

• загальному баченню міжнародною спільнотою інформаційного суспільства та його принципів;
• ролі державних органів і всіх зацікавлених сторін у сприянні використанню інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для цілей розвитку;
• питанням інформаційної і комунікаційної інфраструктури як необхідного фундаменту відкритого для всіх інформаційного суспільства;
• питанням доступу до інформації та знань;
• питанням підвищення довіри і безпеки при використанні ІКТ;
• етичним сторонам інформаційного суспільства тощо.

Інформація – це позначення змісту, що одержується з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів. Процес одержання і використання інформації є процесом нашого пристосування до випадковості зовнішнього середовища і нашої життєдіяльності в цій сфері (Норберт Вінер).

Еволюція людства, формування нашого суспільства та виникнення державних інституцій завжди були пов'язані з накопиченням, поширенням та обробкою відповідної інформації.

Важко собі уявити повноцінну людську спільноту без інформаційних процесів, де відсутній обмін мовною чи малюнково-письмовою інформацією, спілкування між окремими особистостями. Інтелект дає можливість людині повноцінно сприймати інформацію від навколишнього середовища, робити осмислені висновки та породжувати нову інформацію, обмінюватися нею.

Інформація у різних її формах набуває все більш важливого значення, стає потужним ресурсом, товаром, що стоїть поряд з іншими матеріальними благами. Суспільство кардинально змінюється, стає більш інформаційним. Вчені та дослідники намагаються застосовувати такий термін як „інформаційне суспільство”, хоча поняття йому дати вкрай складно.

Інформаційне суспільство являє різновид постіндустріального суспільства, що пов'язаний зі становленням та домінуванням „четвертого сектору” економіки – інформаційного, який гармонійно співіснує разом з трьома відомими секторами (сільське господарство, промисловість та сфера послуг).

 Інформаційне суспільство можна визначити як суспільство, в якому кожному суб'єкту інформаційних відносин надані рівні можливості максимально швидко та повно реалізовувати своє право на інформацію без обмежень, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій і мереж, а значний технологічний розвиток сприяє спрощенню інформаційної діяльності за всіма напрямками (політичним, економічним, соціальним, духовним, екологічним, науково-технічним, міжнародним тощо).